Зустріч із героєм

 13 жовтня до Дня  захисника України (14 жовтня) в школу завітав випускник та учасник АТО  Сулім Ігор . Він розповів учням 7 класу проте , що  наша країна переживає не легкі часи, вона потребує захисту, що зазищати свою  Вітчизну це обов'язок кожного громадянина  держави.

Сулім Ігор Станіславович народився  в нашому  селі Могильне Гайворонського району Кіровоградської області 17 квітня 1989р.  Виріс хлопчик в багатодітній сім’ї. Закінчив  загальноосвітню школу в рідному селі та   служив  у Збройних Силах України.  Під час мобілізації у квітні 2014р. пішов добровольцем  . Підчас виходу з Іловайська  був поранений. Про Ігоря з теплотою згадують його учителі, друзі.

 Замула Л. М., учитель української мови та літератури:

-         Ігор був завжди спокійним , врівноваженим, привітним учнем. Він та його брат Віталик в класі користувались повагою . Але якщо говорити про якісь необдумані вчинки , то це не про нього. Ігор завжди спокійно оцінював ситуацію   і після певних роздумів давав виважену відповідь . А те , що в час такого патріотичного піднесення він прийняв рішення  захищати Батьківщину, є підтвердженням  його порядності , здатності на  прекрасні людські  вчинки. Знаючи його , розумієш,  що це рішення було досить обдуманим , зваженим і прекрасним.

   Не можу пригадати випадку , щоб Ігор не виконав домашне завдання чи не вивчив вірш. Мабуть ,такого й не було. Пам'ятаю , що хлопець вірші вивчав напам'ять систематично. Він любив читати поезії  і читав їх по-особливому. Ніхто в класі не наважувався навіть перебити його. Також захоплювали його сюжети українських творів на історичну, військову  тематику ,  пригодницькі сюжети та , звичайно, твори про кохання , вірність

та відданість.

 Браславська Г. О., класний керівник:

 Ігор - надзвичайно добрий та  щедрий.  Його щирість та щедрість приваблювала  однокласників. Водночас  скористатись його добротою ніхто ніколи не намагався. Мабуть, є якісь невидимі сили , невидима енергетика ,  яка не дозволяє чи оберігає надто добрих людей. Мабуть , такі позитивні риси здатні зародитися лише у дужній сім'ї , де панує аура любові, доброти, взаємоповаги, ваємопожертви. Саме в такій родині виховувався Ігор. Це

багатодітна родина , в якій всі  один за одного, один одного підтримують і надзвичайно цінують духовні цінності, ставлять їх вище матеріальних. Хоч всі в родині працьовиті і знають ціну праці.

     Всі пам’ятають  той день, коли Ігор гордо ніс жовтоблакитний прапор селом  . Це було задовго до подій на Майдані  та війни на Донеччині . Повернувшись додому після служби в лавах  Української  армії,  Ігор прийшов  до школи ( це було 9 Травня), і директор школи запропонував йому  нести наш національний стяг. Не вагаючись, він взяв до рук  і проніс через усе село,  очоливши колону демонстрації, національну святиню.  Вже тоді  для нього це була надзвичайна місія , яка через роки вилилась в героїчний  вчинок  - захищати свою  рідну  землю від ворога .